91 рік тому народився Василь Симоненко — поетична легенда «шістдесятників», який увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ ст.
91 рік тому народився Василь Симоненко — поетична легенда «шістдесятників», який увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України другої половини ХХ ст.
«Вкоріненість», відчуття дому і рідної землі є одним з головних мотивів творчости Василя Симоненка. Він був патріотом України в найкращому сенсі цього слова. Василь Симоненко став справді народним поетом, а його вірші не пропускала до друку радянська цензуpа, тому їх поширювали у самвидавних списках і переписували від руки.
«Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Біївці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя».
* * *
Люди — прекраснi.
Земля — мов казка.
Кращого сонця ніде нема.
Загруз я по серце
У землю в'язко.
Вона мене цупко трима.
I хочеться бути дужим,
I хочеться так любить,
Щоб навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
I жить!
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали
Про вас грядущі:
— Їх на землі не було…
Василь Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці» — замовляйте збірку поезій зі знижкою 10% в нашій онлайн-книгарні і безкоштовною доставкою до 10 січня включно.
Спогади про Василя Симоненка:
«Василь Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України».
«З ним не можна було сперечатися — він не висловлював квапливих напівдумок, він про все подумав і там, де інші багато й неясно балакають, — мовчав. Уся наша втіха, що цей його стиль відбився в тому, що він залишив нам».
«Василь був худющий і кострубатий... Він уперто, насуплено дивився в корінь. Сам він, наче корінь, вийшов з землі, з органічною любов’ю до неї і свого селянського роду». (Євген Сверстюк)
«Симоненкові судився найдовший шлях у поезію і — на пекучий сум — найкоротше життя». (Ірина Жиленко)
«… На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само». (Василь Стус)
